Очікує на перевірку

Хачатрян Арутюн Рубенович (лікар)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Хачатрян.
Хачатрян Арутюн Рубенович
вірм. Հարություն Ռուբենի Խաչատրյան
Народився5 квітня 1915(1915-04-05)
Карахан-беклуd, Бабецький район, Азербайджан
Помер23 листопада 1985(1985-11-23)[1] (70 років)
Єреван, Вірменська РСР, СРСР
Країна СРСР
Діяльністьлікар
Alma materЄреванський державний медичний університет ім. Мхітара Гераци
Знання моввірменська
Учасникрадянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Нагороди

Арутюн Рубенович Хачатрян (вірм. Հարություն Ռուբենի Խաչատրյան, 5 квітня 1915(19150405), Карахан-беклу, Ериванська губернія — 23 листопада 1985, Єреван, Вірменська РСР) — радянський лікар вірменського походження, учасник Другої світової війни, за подвиг, здійснений в полоні, відзначений званням «Праведник народів світу».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 5 квітня[2][К 1] 1915 року в селі Карахан-беклу. Навчався в місцевій сільській школі. У 1934 році переїхав до Єревану і вступив до Єреванського державного медичного інституту. Після закінчення навчання з 1939 року служив у Робітничо-селянській Червоній Армії[2]. У 1940 році брав участь у Радянсько-фінській війні[3].

У червні 1941 року з початком Німецько-радянської війни на залізничному вокзалі в Москва в очікуванні вирушення на фронт познайомився з офіцером єврейського походження Йосипом Коганом з міста Старокостянтинова. Надалі це знайомство зіграло важливу роль в житті обох[4].

В Великих Луках, де Арутюн Хачатрян працював у військовому госпіталі, він у серпні 1941 року потрапив у полон і вважався зниклим безвісти[5]. У таборі військовополонених він знову зустрів пораненого Йосипа Когана і допоміг йому приховати його національність[2]. Після обробки рани Когана Хачатрян забрав у нього всі документи, листи, фото і сказав, що Коган повинен називати себе вірменином Маркосяном Михайлом Айкасовичем. А щоб він не забув своє нове прізвище, Хачатрян написав його на долоні його правої руки хімічним олівцем. Надалі він вчив Когана вірменської мови та послав іншу людину замість Когана на медогляд, щоб приховати факт обрізання[6]. Йосипу Когану вдалося вижити завдяки допомозі Хачатряна та інших військовополонених вірменської національності[2]. Надалі Хачатрян працював лікарем у різних таборах для військовополонених у складі східних легіонів[3].

У 1946 році повернувся до Вірменії, де в 1946—1949 роках працював головним лікарем в одній з районних лікарень. У 1949 році за звинуваченням у зраді був засуджений до смертної кари, яку згодом замінили на 25 років позбавлення волі[3]. Ув'язнення відбував в Норильську[7]. У 1956 році звільнений, повернувся в Єреван, одружився[6].

Був реабілітований в середині 1960-х[6]. У 1956—1984 роках працював лікарем у поліклініці № 17 міста Єревана[2][7]. За даними його дочки, Рубіни, у віці 53 років захистив дисертацію[6].

Вперше після війни Коган і Хачатрян зустрілися в 1983 році в Єревані, до цього тільки листувалися[6].

У 1985 році в Арутюн Хачатрян був нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня[8], того ж року він помер у Єревані. Йосип Коган емігрував до Ізраїлю[К 2].

У вересні 2013 року ізраїльським Інститутом Катастрофи і Героїзму «Яд ва-Шем» за порятунок Йосипа Когана Арутюну Хачатряну було надане почесне звання «Праведник народів світу»[9]. За даними вірменського новинного сайту lurer.com, Арутюн Хачатрян є єдиним громадянином Республіки Вірменія, якому надане це звання[10]. 4 лютого 2014 року на церемонії нагородження в Єревані посол Ізраїлю у Вірменії Шмуель Мейром вручив медаль і почесну грамоту праведника внучці Хачатряна — вірменській співачці Ганні Хачатрян[4][10]. Міжнародний фонд Рауля Валленберга нагородив Арутюна Хачатряна медаллю Рауля Валленберга[11].

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ За даними деяких ЗМІ, Хачатрян народився 10 квітня.
  2. ↑ Йосип Коган помер у 1999 році (на 79-му році життя) в місті Кір'ят-Ям (Ізраїль).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б The Righteous Among the Nations Database
  2. ↑ а б в г д Wallenberg Foundation bestows Wallenberg Medal to an Armenian Rescuer (англ.). The International Raoul Wallenberg Foundation. 16 вересня 2013. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 2015-8-6.
  3. ↑ а б в Միքայել Մարկոսյան-Կոգանն ու հայ փրկիչները (вірм.). am.friends-of-armenia.org. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2015-7-22.
  4. ↑ а б Арутюн Хачатрян. Армяне-Праведники народов мира (рос.). Яд ва-Шем. Архів оригіналу за 9 листопада 2016. Процитовано 2015-7-31.
  5. ↑ Информация из документов, уточняющих потери (рос.). ОБД Мемориал. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 2015-8-8.
  6. ↑ а б в г д Евгений Коган. «Да, это был мой спаситель…» // Букник. — Фонд Ави Хай, . Архівовано з джерела 22 липня 2015.
  7. ↑ а б Վալլենբերգ Հիմնադրամը հայ փրկչին պարգևատրում է Վալլենբերգի մեդալով (вірм.). Friends of Armenia. Архів оригіналу за 16 вересня 2013. Процитовано 7 серпня 2015.
  8. ↑ Хачатрян Арутюн Рубенович :: Память народа. pamyat-naroda.ru (рос.). Министерство обороны Российской Федерации. Процитовано 21 червня 2023.
  9. ↑ Khachatryan Harutyun (1915 - 1985) (англ.). Яд ва-Шем. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 2015-7-20.
  10. ↑ а б Հայտնի է ՀՀ այն միակ քաղաքացու անունը, ով արժանացել է «Ազգերի առաքյալ» կոչմանը. նա, վտանգելով իր կյանքը, փրկել է հրեաներին (вірм.). lurer.com. Архів оригіналу за 22 липня 2015. Процитовано 2015-7-22.
  11. ↑ Artiom Chernamorian. (16 жовтня 2013). Harutyun Khachatryan as a Righteous among Nations (англ.). Friends of Armenia. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2015-8-6.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хачатрян_Арутюн_Рубенович_(лікар)&oldid=40647961